Країна починається з родини

Ірина ЯКОВЕНКО-ЄРЕМЕНКО

Фото Наталії ПАВЛЕНКО

Багато хто говорить, що головне – спробувати в цьому житті все, скрізь побувати, все побачити, отримати незабутні враження, насолодитися життям для себе … Однак це далеко не найважливіше. Головне не піти з цього життя непомітно, а залишити частинку себе – дітей та онуків, які могли б гідно продовжити рід.

Родина дуже важлива в житті кожної людини. Родина –— це святе, це наша сила, це наш захист та надії, це наша віра й прагнення, це наша фортеця. Що це не пусті, заїжджені слова, що справжня родина — це більше, ніж просто бути родичами, доводить молода сім'я Дєдєц із Чернігівки.

На перший погляд, нічого незвичайного в цій сім'ї немає. Молода, красива пара, разом — три роки. Одружилися півтора роки тому. Сергій Віталійович працює на залізниці дефектоскопістом, Ганна Миколаївна знаходиться у відпустці по догляду за донечкою Ангелінкою, якій нещодавно виповнився рік. А ще молоде подружжя виховує донечку Ані від першого шлюбу — Сніжану, якій сім років.

Наше життя так влаштоване, що в ньому бувають не тільки радісні моменти, але й сумні. Півроку тому після тяжкої, невиліковної хвороби пішла з життя сестра Ані — найближча й найрідніша людина. Горе було ще більшим, бо у 31-річної жінки залишилося двоє донечок: Олексанра — 13 років та Марійка — 4 роки. Подальша їхня доля не могла не стати стрижневим питанням для Ганни Миколаївни. Саме в такі моменти родичі підтримають і підставлять своє плече. Тим паче для неї, яка сама виросла без маминої турботи та батькової допомоги і яка добре розуміє, що ніякі матеріальні блага не зрівняються з цінністю родини, головним стало підтримати діток, двох осиротілих ангеляток. Тим більше, що племінниці були їй як рідні.

Аня не могла уявити своїх дівчаток у дитячому будинку чи інтернаті. Вони мали б там їжу, одяг, спальне місце, але не отримували б найнеобхіднішого — батьківської любові, турботи, захищеності, підтримки, оскільки це можливо лише в сім'ї.

Ніяких сумнівів про долю дівчаток у сім'ї не було. Сергій, справжній чоловік, підтримав дружину, і вони стали опікунами для Саші й Марійки. До речі, велику підтримку в цьому питанні молоде подружжя отримало від батьків Сергія — Віталія Леонідовича й Світлани Вікторівни, які схвалили рішення сина й невістки, стали їм найбільшими помічниками.

На зустріч у редакцію велика родина завітала майже в повному складі, не було лише Саші, яка відпочиває в дитячому таборі «Факел» (м. Бердянськ). Того дня йшов дощ, було похмуро, та ніби сонечко засяяло з приходом цієї чарівної сім'ї. Усі представниці прекрасної статі, окрім наймолодшої, в українських вишиванках, віночках на голові. Маленька, тендітна Аня сама виглядає як підліток, але відразу відчувається енергія та сила духу, твердість характеру, вміння вирішувати проблеми. Сергій — не багатослівний. За нього все говорять очі, які з любов'ю дивляться на дружину й дітей, та дівчатка, які навперебій розповідають, як тато з ними грається після роботи, як кожного дня ходять на ставок і він катає їх по воді «паровозиком».

Марійка вже місяць ходить до дитячого садочка, має там багато друзів. Любить дивитися мультик «Маша і Ведмідь», кататися на велосипеді. Сніжана перейшла до 3 класу. Її хобі — танці. Бере участь у всіх святах, які проходять у школі. Найулюбленіші предмети — математика й читання. Вона — частий гість у бібліотеці. Саша гарно вишиває бісером, плете гачком, має гарний смак і робить креативні зачіски. Любить географію та мріє про подорожі. Усі дівчатка — гарні мамині й татові помічниці.

Живе родина в приватному будинку, тому роботи, звичайно, вистачає. Тримають домашню птицю, мають великий город. Любов до прекрасного та творча натура мами проявляються в безлічі різноманітних квітів, які ростуть на подвір'ї.

Аня говорить, що, незважаючи на завантаженість, фізично їм не важко. Важко на душі, не гоїться рана від тяжкої утрати. Тому намагаються з чоловіком якомога більше часу приділяти всім дітям, щоб вони відчували ласку й тепло, мали затишок, відчували, що вони унікальні й незамінні.

Кожної неділі велика дружна сім'я, до молодих приєднуються батьки Сергія Віталійовича, збирається разом, купує багато ковбасок і сосисок, які готують на грилі, багато морозива. Отримують насолоду не стільки від їжі, скільки від спілкування, відчуття єдності.

Цій родині, ми впевнені, не страшні ніякі труднощі, бо вона вже пройшла випробування й довела, що справжня родина — це більше, ніж просто бути родичами. Це особливе ставлення один до одного, любов, взаємоповага, допомога.

У кінці нашої зустрічі Аня й Сергій висловили щиру подяку всім працівникам районної служби у справах дітей, які пройнялися долею дівчаток, залишили дітей у сім'ї після смерті мами та всіляко допомогли якнайшвидше оформити документи на опікунство (всього за 1 місяць).

Ми бажаємо подружжю Дєдєц йти поряд упродовж життя, тримати один одного за руку, підставляти плече й пам'ятати, як співається в пісні:

Все відцвітає, і жовкне, і гине,
Вітром розноситься, ніби сміття.
Тільки родина є вічна зернина
На невмирущому полі життя.

 

 

Votes: 4
Яндекс.Метрика