ХЛІБОРОБ ІЗ ДІДА-ПРАДІДА

Микола ЄРЕМЕНКО

Фото Олександра ГУЛОГО

Цього живого, усміхненого, кремезного чоловіка знає багато людей району. Він селянин із діда-прадіда, господар, патріот рідного краю й держави Україна, учасник бойових дій, спортсмен, активний у громадському житті. А ще він гарний сім'янин, батько трьох доньок, дід чотирьох онуків та прадід для онучки Софійки. Це наш сучасник Олександр Олексійович Ковальський із Богданівки.

Рід Ковальських бере свій початок із західних українських земель, які називаються Холмщина, а саме: с. Могильниця Холмського р-ну Люблінського воєводства. Після Другої світової війни ці землі, згідно міжнародної угоди, опинилися за лінією «Керзона» й відійшли до Польщі.

Українців, які проживали там, переселили в СРСР, а поляків, що мешкали в СРСР, переселили туди. Саме тоді, у 1945 році, разом із іншими земляками дід Олександра Ковальський Остап Йосипович, 1879 р. н., із родиною переселився в с. Богданівка. Тут і народився Сашко 8 квітня 1948 року. Закінчив школу, навчався в Токмаку (МПТУ № 21), працював на заводі ім. Кірова, але душа й серце тягнули до землі.

З 1967 по 1969 рік Олександр 2,5 роки служив у лавах Збройних сил СРСР (потрапив у перехідний період служби: з 3 до 2 років). Під час проходження служби Олександр став учасником військового локального конфлікту в Чехословаччині в 1968 році.

Після армії Олександр Ковальський повертається до Богданівки, де разом із дружиною Ніною Яківною, бухгалтером радгоспу «Чернігівський», створюють сім'ю. Олександр працює водієм, трактористом, механіком, завідувачем радгоспною нафтобазою.

Завзятий до роботи, відкритий для спілкування, Олександр один із лідерів колективу й села. Неодноразовий чемпіон району з волейболу, футболу, тенісу та інших видів спорту

Сьогодні затятий уболівальник не пропускає змагань, підтримуючи своїх земляків, а для себе більярд, ветеранський вид спорту.

Раніше свої паї обробляв сам, сьогодні лише городи, але власного «сталевого коня» не продає, ще й громаді допомагає: підвозить воду на тирло.

Не дивлячись на поважний вік, тримають із дружиною невелике господарство.

Олександр Олексійович оптиміст, вірить в Україну та її народ.

Переконаний, що, як не важко, а все ж Україна стане сильною, заможною Європейською державою.

Віримо й ми! Зробімо все для того, щоб це сталося!

Votes: 7
Яндекс.Метрика